Поради батькам випускників.
https://drive.google.com/open?id=1Y_EGpTCFUATTzLCAwsARIT4HcDQSDEnS
Батьківські збори
"Підлітковий суїцид: причини та наслідки"
Завдання: розширити знання батьків про причини, ознаки та характер підліткового суїциди; надати можливість задуматися і оцінити взаємовідносини зі своєю дитиною; виховувати повагу до особистості підлітка і розуміння до його проблем.
Інформаційний блок
Дитина є уособленням початку життя, перед нею лежить велика кількість різних доріг і можливостей, їй ще тільки належить пізнати все те, що готова запропонувати людині життя. Дитяча смерть - безглузда і трагічна подія, але якщо зі смертю від важких захворювань волею – неволею доводиться миритися і приймати її, то смерть в результаті суїциду завжди немов грім серед ясного неба. Розум оточуючих людей просто відмовляється сприймати цю страшну реальність – добровільний відхід з життя дитини чи підлітка.
Як стверджує статистика, Україна займає одне з провідних місць у світі за кількістю самогубств і ця статистика дитячих суїцидів лякає вже тим, що взагалі існує Як часто трапляються випадки суїциду серед дітей та підлітків? За останні кілька років в Україні зросла кількість самогубств серед дітей. За даними Державного комітету статистики, на 100 тис. осіб припадає 22 самогубства, більшість з яких вчинили підлітки у віці до 14 років. Експерти зазначають, що самогубство це друга за чисельністю причина смерті серед молоді віком від 15 до 29 років. Зараз проблема дитячого суїциду актуалізується приблизно з дев’яти років. За словами психологів, ще 30-40 років тому цього не було. Причому, кількість суїцидів серед дітей від 5-ти до 14-ти років зросла у 30 разів.
Спеціалісти визначають суїцид (з лат. "себе вбивати"), тобто самогубство, як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя, що призводять до смерті.
Суїцидальна поведінка – поняття більш широке, воно включає усі прояви суїцидальної активності - думки, наміри, висловлювання, загрози, спроби самогубства, - і являє собою ланцюг аутоагресивних дій людини, свідомо чи навмисно спрямованих на позбавлення себе життя через зіткнення з нестерпними життєвими обставинами.
Дитячий суїцид – це те, чого практично завжди можна уникнути. Головне, що для цього необхідно – це вчасно помітити тривожні сигнали. Жодна дитина не вирішить піти з життя і втілить своє рішення в життя за лічені години. Як правило, подібне рішення зріє в голові у дитини не один день, і навіть не тиждень. І весь цей час дитина відчайдушно волає до дорослих, різними способами даючи зрозуміти, що їй дуже погано.
Як правило, причинами суїциду стають суто особисті причини і переживання, проблеми, які підлітку часто здаються абсолютно нерозв'язними. Причому зачасту дорослі дуже дивуються, коли дізнаються, що штовхнуло дитину на подібний крок – причина може бути настільки незначною, що доросла людина просто-напросто не звернула би на неї особливої уваги. Для дитини ж вона глобальна.
Фактори ризику суїциду:
- висока конфліктність спілкування;- ізоляція підлітка у класі чи групі;
- несприятливе сімейне оточення;
- спадковий фактор;
- неадекватна самооцінка;
- конфлікт, психотравмуюча ситуація;
- різка зміна у поведінці;
- асоціальний спосіб життя;
- егоцентризм;
- втрата членів сім'ї, погані стосунки.
Якщо людина серйозно задумала вчинити самогубство, то зазвичай про це неважко здогадатися за характерними ознаками, які можна розділити на 3 групи: словесні, поведінкові і ситуаційні.
Будь-які несподівані або драматичні зміни, що впливають на поведінку дитини, будь-які зміни в їх поведінці, словесні й емоційні ознаки слід сприймати всерйоз, бути уважними до наступних поведінкових, словесних, емоційних, депресивних ознак суїцидальної загрози.
Поведінкові ознаки суїцидальної загрози:
- будь-які раптові зміни у поведінці і настроях, особливо тих, що
віддаляють від близьких людей;
- схильність до необачних і нерозсудливих вчинків;
- відвідування лікаря без очевидної необхідності;
- придбання засобів скоєння суїциду;
- підведення підсумків, приведення справ до порядку, приготування до
відходу;
- нехтування зовнішнім виглядом.
- роздає іншим речі, які мали велике особисте значення для нього;
- мириться з давніми ворогами;
- виявляє порушення уваги із зниженням якості виконуваної роботи;
- уникає спілкування з однокласниками;
- пропускає шкільні заняття, не виконує домашні завдання;
- проявляє роздратованість, стає похмурим, знаходиться в пригніченому
стані;
- нудьгує в ситуаціях, які раніше його захоплювали або цікавили;
- зловживає психоактивними речовинами, алкоголем, «зависає» в інтернеті;
- займається придбанням засобів для здійснення суїциду;
Словесні ознаки суїцидальної поведінки:
- запевнення у безпорадності і залежності від інших, наполягання на
відсутності сенсу життя : "Життя нічого не варте";
- прощання;
- розмови або жарти щодо бажання померти;
- повідомлення про конкретний план суїциду: прямо говорити про
смерть: "Я збираюся накласти на себе руки", "Я не можу так далі жити",
непрямо натякати на свій намір: "Я більше не буду ні для кого
проблемою", "Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися", "Вам
буде краще без мене" ;
- подвійна оцінка значущих подій;
- повільна, маловиразна мова;
- висловлювання самозвинувачень.
Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:
- амбівалентність, подвійність емоцій і почуттів;
- безпорадність, безнадійність;
- переживання горя;
- ознаки депресії;
- почуття провини або відчуття невдачі, поразки;
- надмірні побоювання або страхи;
- почуття власної малозначущості;
- неуважність, розгубленість.
- "тунельне бачення" - нездатність побачити інші прийнятні шляхи
вирішення проблеми, окрім суїциду;
- невластива агресія або ненависть до себе: гнів, ворожість;
Депресивні прояви підлітків із суїцидальною поведінкою:
- сумний настрій;
- почуття нудьги;
- почуття втоми;
- порушення сну;
- соматичні скарги, втрата властивої дітям енергії;
- зміна апетиту або ваги;
- непосидючість, неспокійність;
- фіксація уваги на дрібницях;
- надмірна емоційність;
- замкненість, скупість;
- розпорошена увага;
- неслухняність;
- схильність до бунту;
- зловживання алкоголем або наркотиками;
- прогули у навчальних закладах;
- погіршення успішності навчання;
- зниження інтересу до навчання;
- страх невдачі;
- почуття неповноцінності;
- самообман - негативна самооцінка;
- почуття "заслуженого" відторгнення;
- помітне зниження настрою при найменших невдачах;
- надмірна самокритичність;
- зниження рівня соціалізації;
- агресивна поведінка.
Деякі з цих ознак мають, так би мовити, "подвійне" значення, тобто можуть свідчити не тільки про суїцидальну загрозу, а і про інші особистісні проблеми, кризи у житті юної людини. Але не слід ніколи забувати про "суїцидальну тему" при появі цих ознак.
При дослідженні достатньо великої кількості дитячих і підліткових суїцидів психологи помітили одну спільну рису – практично у всіх дітей в значній мірі порушений нормальний психоемоційний зв'язок зі своєю сім'єю, а у дівчаток – особливо з матір'ю. Яким би дорослим не позиціонував себе підліток, відсутність взаєморозуміння і контакту з сім'єю може дуже сильно посилювати всі переживання дитини, роблячи їх особливо гострими і часом практично трагічними. Психологи відзначають, що суїцидальні спроби і наміри найчастіше виникають у підлітків у відповідь на систематичне словесне приниження, ігнорування їхніх думок близькими, обмеження самостійності, у відповідь на конфліктні ситуації, зловживання алкоголем та іншими наркотичними речовинами, унаслідок притаманних даному віку сексуальних проблем. Суїциди та замахи, зумовлені психічними розладами (афективно-шокові та депресивні реакції) найчастіше виникають унаслідок незаслуженого покарання чи приниження, яке йде від батьків чи друзів, образи почуття дружби та любові, зради.
Батьки повинні пам'ятати про те, що далеко не всі погіршення стосунків у сім'ї – це байдужість і неуважність батьків. Якщо батьки не довіряють дитині, відмовляються приймати його як уже самостійну, сформувану особистість, яка має право на свою власну думку, світогляд, життєві цінності і потреби, відносини в родині можуть значно погіршитися. Навіть якщо ви не будете прямо говорити дитині про це, вона підсвідомо все одно буде відчувати вашу недовіру і намагатися протестувати проти існуючого стану речей.
І цей процес може приймати різні форми, в тому числі і форму спроби або, що ще страшніше, самого суїциду. Самогубства серед підлітків часто бувають саме своєрідною акцією протесту. Дуже уважно прислухайтеся до того, що говорить ваша дитина. Часом сигналом тривоги може служити таке дріб'язкове висловлювання, кинуте зопалу під час сварки, як «Не хочу вас бачити!».
У тому ж випадку, якщо дитина дозволяє собі більш серйозні загрози, наприклад, такі як: «я переріжу собі вени» або «я стрибну у вікно», ні в якому разі не робіть найпоширенішою помилки – провокаційних реакцій. Ні в якому разі не смійтеся над дитиною і не говорите про те, що ніхто не стане йому заважати. Дуже часто діти, які говорять про суїцид з єдиною метою – позлити, або шантажувати батьків, отримавши у відповідь настільки іронічну реакцію, з почуття впертості і бажання довести батькам те, що вони не праві, вирішуються на суїцид.
Типи суїцидальної поведінки.
- Демонстративна суїцидальна поведінка - це зображення спроб самогубства без реального наміру покінчити з життям, з розрахунком на порятунок. Місце здійснення спроби самогубства вказує на її адресат: удома - рідним, в компанії однолітків - комусь з них, в громадському місці - суспільству в цілому, владі.
- Афективна суїцидальна поведінка - тип поведінки, що характеризується, передусім діями, що здійснюються на висоті афекту. Суїцид під час афекту може носити риси спектаклю (але може бути і серйозним наміром) хоча і швидкоплинного. Тривалість афективної ситуації визначає і коливання наміру суїцидальної поведінки.
- Істинна суїцидальна поведінка - навмисна, обдумана поведінка, спрямована на реалізацію самогубства, іноді довговиношувана.
До особливостей суїцидальної поведінки в підлітковому віці також відносяться:
1. Недостатньо адекватна оцінка наслідків суїцидальних дій.
2. Несерйозність і незначність мотивів.
3. Вплив соціального середовища.
4. Взаємозв'язок суїцидальних спроб з іншими видами девіантної поведінки.
У суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити 3 фази:
а) фаза обдумування, що викликана свідомими думками щодо здійснення суїциду. Ці думки згодом можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними. При цьому підліток замикається в собі, втрачає інтерес до справ сім'ї, роздає цінні для нього речі, змінює свої стосунки з оточуючими, стає агресивним. Змінюється зовнішній вигляд, підліток перестає слідкувати за собою, може змінитися його вага (що пов'язане із переїданням або анорексією), через зниження його уваги з підлітком може трапитись нещасний випадок;
б) фаза амбівалентності, яка настає за умов появи додаткових стресових факторів - тоді підліток може виказувати конкретні загрози або наміри щодо суїциду комусь із найближчого оточення, але цей "крик про допомогу" не завжди буває почутим. Однак саме в цей час підлітку ще можна допомогти;
в) якщо ж цього не стане, тоді настає фаза суїцидальної спроби. Вона відбувається дуже швидко, адже для підлітків притаманне швидке проходження цієї фази і перехід до третьої.
Більшість суїцидальних підлітків (до 70%) обмірковують і здійснюють суїцид впродовж 1 -2 тижнів. Але підлітковому віку властива імпульсивність дій, тому іноді тривалість усіх трьох фаз може бути дуже короткою, не більше 1 години. Звичайно, що це вимагає від оточуючих оперативних дій у наданні адекватної допомоги таким підліткам .
Дії батьків при спробі суїциду
Якщо все ж запобігти нещастя не вдалося, і дитина все ж здійснила спробу суїциду, батьки повинні здійснити комплекс термінових заходів. Зрозуміло, першим вашим почуттям буде переляк і полегшення від того, що життя дитини все ж таки вдалося врятувати. Не приховуйте свої почуття від дитини під маскою байдужості і вже тим більше гніву. Дитина повинна відчувати, що ви дуже любите його і цінуєте.
Після того, як стан здоров'я дитини стабілізується, вам в обов'язковому порядку буде необхідно звернутися за допомогою психологів. Ні в якому разі не нехтуйте допомогою професіоналів – часто впоратися з проблемою своїми силами практично неможливо. У тому випадку, якщо лікарі вважатимуть за потрібне помістити вашу дитину в спеціалізований реабілітаційний центр, у жодному разі не відмовляйтеся. Пам'ятайте про те, що спробу суїциду ваша дитина зробила не просто так, а значить, вона може її повторити в тому випадку, якщо причина її не буде виявлено та усунено.
У тому ж випадку, якщо госпіталізація дитини не вимагається, велика частина відповідальності за реабілітацію здоров'я дитини лягає на плечі батьків. Ні в якому разі не конфліктуйте з дитиною, не звинувачуйте його ні в чому. Постарайтеся зрозуміти вашої дитини, увійти в його становище і допомогти йому. У тому випадку, якщо дитина буде відчувати вашу допомогу і підтримку, вона напевно не стане більше намагатися звести рахунки з життям.
Якщо помічена схильність школяра до самогубства, наступні поради допоможуть змінити ситуацію:
1. Уважно вислухайте підлітка. У стані душевної кризи будь-якого з нас, перш за все, необхідний хтось, хто готовий нас вислухати. Прикладіть всі зусилля, щоб зрозуміти проблему, приховану за словами.
2. Оцініть серйозність намірів і почуттів дитини. Якщо він чи вона вже мають конкретний план самогубства, ситуація гостріша, ніж якщо ці плани розпливчасті і невизначені.
3. Оцініть глибину емоційного кризи. Підліток може відчувати серйозні труднощі, але при цьому не думати про самогубство. Часто людина, що перебуває у стані депресії, раптом починає бурхливу, невтомну діяльність. Така поведінка також може служити підставою для тривоги.
4. Уважно поставтеся до всіх, навіть самих незначних образ і скарг. Не нехтуйте нічим зі сказаного. Він або вона можуть і не давати волю почуттям, приховуючи свої проблеми, але в той же час перебувати в стані глибокої депресії.
5. Не бійтеся прямо запитати, чи не думають він вона про самогубство. Досвід показує, що таке питання рідко приносить шкоду. Часто підліток буває радий можливості відкрито висловити свої проблеми.
Наступні питання та зауваження допоможуть завести розмову про самогубство і визначити ступінь ризику в даній ситуації:
- Схоже, у тебе щось сталося. Що тебе мучить? (Так можна зав'язати розмову про проблеми підлітка.)
- Ти думав коли-небудь про самогубство?
- Яким чином ти збираєшся це зробити? (Це питання допоможе визначити ступінь ризику: чим більш докладно розроблений план, тим вище ймовірність його здійснення).
Твердження про те, що криза вже минула, не повинні ввести вас в оману. Часто дитина може відчути полегшення після розмови про самогубство, але незабаром знову повернеться до тих же думок. Тому так важливо не залишати його на самоті навіть після успішного розмови. Підтримуйте його і будьте наполегливі. Людині в стані душевної кризи потрібні суворі ствердні вказівки. Усвідомлення вашої компетентності, зацікавленості в його долі і готовності допомогти дадуть йому емоційну опору. Переконайте його в тому, що він зробив правильний крок, прийнявши вашу допомогу. Оцініть його внутрішні резерви. Якщо людина зберегла здатність аналізувати і сприймати поради оточуючих, йому буде легше повернути душевні сили і стабільність. Слід взяти до уваги і інші можливі джерела допомоги: друзів, родину, лікарів, священиків, до яких можна звернутися. Спробуйте переконати підлітка звернутися до фахівців (психолог, лікар). В іншому випадку зверніться до них самі, щоб разом розробити стратегію допомоги.
Давайте відповімо з вами на деякі питання, які допоможуть побачити і відобразити картину взаємин з вашою дитиною.
- Народження вашої дитини було бажаним?
- Ви кожен день цілуєте, говорите ласкаві слова або жартуєте з дитиною?
- Ви з нею кожен вечір розмовляєте по душам і обговорюєте прожитий день?
- Раз на тиждень проводите разом дозвілля (кіно, концерт, театр, відвідування родичів, похід на лижах і т.д.)?
- Ви обговорюєте з нею створені сімейні проблеми, ситуації, плани?
- Ви обговорюєте з нею імідж, моду, манеру одягатися?
- Ви знаєте друзів дитини (чим вони займаються, де живуть)?
- Ви в курсі про її час проводження, хобі, заняття?
- Ви в курсі про закоханості, симпатії?
- Ви знаєте про недругів, недоброзичливців, ворогів?
- Ви знаєте, який улюблений предмет в школі?
- Ви знаєте хто у нього улюблений/ нелюбимий вчитель в школі?
- Ви першим йдете на примирення, розмову?
- Ви не ображаєте і не принижуєте свою дитину?
Якщо на всі питання ви відповіли "ТАК", значить, ви знаходитеся на вірному батьківському шляху, тримайте ситуацію під контролем і зможете в скрутну хвилину прийти на допомогу своїй дитині. А якщо у вас більшість "НІ", то необхідно негайно змінитися, повернутися обличчям до своєї дитини, почути його, поки не трапилася біда!
Людина повинна мати активну життєву позицію, впевненість у тому, що вона сама відповідальна за свою долю, вірити в те, що все, що відбувається - це результат її вільного вибору. Якщо людина сприймає інших рівними собі, тобто їй не властиве почуття неповноцінності, якщо вона реалістично сприймає оточуючих, їх ставлення до себе, то вона стає стійкою до різних ситуацій, депресії і більш гнучкою у подоланні стану психологічної кризи.
У підлітка, крім обов'язків, має бути ще й "віддушина" у житті - спорт, хобі тощо - все, що не дозволяє навалюватися чорним думкам.
Важливо також мати не одну мету у житті, а декілька, щоб несподівані перешкоди на шляху її досягнення не затягнули підлітка у тенета відчаю. Він повинен мати й інші "замінні" інтереси, на які можна переключатися за будь-яких життєвих невдач.
Школа, сім'я мають не тільки навчати, але й виховувати, формувати особистість підлітка, прививати йому повагу до людської особистості, здатність до співпереживання і співчуття, відчувати почуття розкаяння щодо заподіяних вчинків, здатність до самоконтролю, до дотримання моральних норм у людських взаємостосунках, мати адекватну самооцінку. Додамо, що дуже важливим є усвідомлення молоддю цінності власної особистості, її недоторканості з боку будь-кого, в тому числі і себе.
У попередженні підліткових суїцидів вирішальну роль відіграє ступінь довіри між підлітком і дорослим. У дитини має бути можливість поділитися з кимсь із дорослих чи однолітків своїми проблемами, сумнівами, болями тощо - тоді кризова ситуація не зайде у глухий кут і може бути подолана. Якщо у підлітка немає довірливих стосунків з батьками, то у його оточенні має бути хоча б одна людина, з якою можна було б поділитися своїми переживаннями.
Немає коментарів:
Дописати коментар