Рекомендації
батькам у ситуаціях,
коли
підлітки проявляють суїцидальні тенденції або відчай
•
Першим кроком у запобіганні самогубству завжди буває встановлення довірчого
спілкування.
•
Батькам слід подолати власний страх перед бесідою з дітьми.
•
Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину,
якій
можна довіряти.
•
Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дозволить встановити
довірчі,
чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі.
•
Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире занепокоєння,
турбота про дитину.
•
Говоріть з дитиною на рівних; не варто діяти як вчитель або експерт,
розв’язувати кризу
прямолінійно, бо це може відштовхнути дитину.
•
Зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй
розповісти
про свої проблеми.
•
Якщо ви не знаєте, що казати, не кажіть нічого, просто будьте поруч. Не
думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові: використовуйте
час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
•
Проявляйте щире співчуття та інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею
на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які
будуть для дитини менш загрозливими, ніж складні.
•
Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька
саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні проблеми.
•
Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не на бік інших людей, які можуть
завдати їй болю.
•
Дайте можливість вашій дитині знайти власні відповіді, навіть тоді, коли ви
вва-
жаєте,
що знаєте вихід із кризової ситуації.
•
Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю
дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує.
Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може змусити вас почуватися без-
порадним,
але необхідно пам’ятати, що ваша дитина має знайти власний вихід із
проблемної
ситуації.
•
Сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість із власним індивідуальним
світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами.
•
Покажіть, що дитина вам небайдужа, дайте відчути, що вона бажана.
•
Діти в стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що
говорять дорослі, тому іноді дієвішою є невербальна комунікація: жести, до-
тики
тощо.
•
Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід
пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її, тому для досягнення позитивного
результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний
прояв
співчуття і любові тощо.
Обійміть дитину. Для гарного самопочуття
необхідні вісім обіймів на день.
Якщо
помічена схильність школяра до самогубства, наступні поради допоможуть змінити
ситуацію:
1.
Уважно вислухайте підлітка. У стані душевної кризи будь-якого з нас, перш за
все, необхідний хтось, хто готовий нас вислухати. Прикладіть всі зусилля, щоб
зрозуміти проблему, приховану за словами.
2.
Оцініть серйозність намірів і почуттів дитини. Якщо він чи вона вже мають
конкретний план самогубства, ситуація гостріша, ніж якщо ці плани розпливчасті
і невизначені.
3.
Оцініть глибину емоційного кризи. Підліток може відчувати серйозні труднощі,
але при цьому не думати про самогубство. Часто людина, що перебуває у стані
депресії, раптом починає бурхливу, невтомну діяльність. Така поведінка також
може служити підставою для тривоги.
4.
Уважно поставтеся до всіх, навіть самих незначних образ і скарг. Не нехтуйте
нічим зі сказаного. Він або вона можуть і не давати волю почуттям, приховуючи
свої проблеми, але в той же час перебувати в стані глибокої депресії.
5.
Не бійтеся прямо запитати, чи не думають він вона про самогубство. Досвід
показує, що таке питання рідко приносить шкоду. Часто підліток буває радий
можливості відкрито висловити свої проблеми.
Наступні
питання та зауваження допоможуть завести розмову про самогубство і визначити ступінь
ризику в даній ситуації:
- Схоже,
у тебе щось сталося. Що тебе мучить? (Так можна зав'язати розмову про проблеми
підлітка.)
- Ти
думав коли-небудь про самогубство?
- Яким
чином ти збираєшся це зробити? (Це питання допоможе визначити ступінь ризику:
чим більш докладно розроблений план, тим вище ймовірність його здійснення).
Для
підвищення самооцінки дитини та повернення їй цінності життя
доцільно
вживати таких заходів:
•
Завжди підкреслюйте все добре та успішне, властиве вашій дитині, – це підвищує
впевненість у собі, зміцнює віру в майбутнє, покращує її стан.
•
Не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог до навчання,
досягнення певних життєвих цілей тощо.
•
Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула,
що її справді люблять.
•
Сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є, не за гарну поведінку та
успіхи, а тому, що вони ваші діти.
•
Підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням,
не судіть її; знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через
самостійність і власну успішну діяльність.
•
Тактовно і розумно підтримуйте всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення
самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють
успішність
самостійної діяльності.
•
Майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї та
однолітків, налагодити стосунки з протилежною статтю, підготувати себе до самостійного
життя і праці, виробити власну життєву позицію.
Поведінкові
ознаки суїцидальної загрози:
- будь-які раптові зміни у поведінці і
настроях, особливо тих, що віддаляють від близьких
людей;
- схильність до необачних і нерозсудливих
вчинків;
- відвідування лікаря без очевидної
необхідності;
- придбання засобів скоєння суїциду;
- підведення підсумків, приведення справ до
порядку, приготування до відходу;
- нехтування зовнішнім виглядом.
- роздає іншим речі, які мали велике
особисте значення для нього;
- мириться з давніми ворогами;
- виявляє порушення уваги із зниженням
якості виконуваної роботи;
- уникає спілкування з однокласниками;
- пропускає шкільні заняття, не виконує
домашні завдання;
- проявляє роздратованість, стає похмурим,
знаходиться в пригніченому стані;
- нудьгує в ситуаціях, які раніше його
захоплювали або цікавили;
- зловживає психоактивними речовинами,
алкоголем, «зависає» в інтернеті;
- займається придбанням засобів для
здійснення суїциду;
Словесні
ознаки суїцидальної поведінки:
- запевнення у безпорадності і залежності від
інших, наполягання н відсутності сенсу життя:
"Життя нічого не варте";
- прощання;
- розмови або жарти щодо бажання померти;
- повідомлення про конкретний план суїциду :
прямо говорити про смерть: "Я збираюся
накласти на себе руки", "Я не
можу так далі жити", непрямо
натякати на свій намір: "Я
більше не буду ні для кого проблемою", "Тобі більше не
доведеться про мене
хвилюватися", "Вам буде краще
без мене" ;
- повільна, маловиразна мова;
- висловлювання самозвинувачень.
Емоційні
прояви суїцидальних тенденцій:
- амбівалентність, подвійність емоцій і
почуттів;
- безпорадність, безнадійність;
- переживання горя;
- ознаки депресії; невластива агресія або
ненависть до себе: гнів, ворожість;
- почуття провини або відчуття невдачі,
поразки;
- надмірні побоювання або страхи;
- почуття власної малозначущості;
- неуважність, розгубленість.
- "тунельне
бачення" - нездатність побачити інші прийнятні шляхи вирішення проблеми,
окрім суїциду.
Фактори ризику суїциду:
- висока конфліктність спілкування;
- ізоляція підлітка у класі чи групі;
- несприятливе сімейне оточення;
- спадковий фактор;
- неадекватна самооцінка;
- конфлікт, психотравмуюча ситуація;
- різка зміна у поведінці;
- асоціальний спосіб життя;
- егоцентризм;
- втрата членів сім'ї, погані стосунки.
Психологи
вважають, що деякі риси особистості юної людини також можуть бути пов'язані із
суїцидальною поведінкою, зокрема:
- нестабільність настрою або його
надмірна мінливість;
- агресивна поведінка, злостивість;
- антисоціальна поведінка;
- схильність до демонстративної
поведінки;
- високий ступінь імпульсивності,
схильність до необдуманого ризику;
- дратівливість;
- ригідність мислення (невміння легко
відповідно ситуації змінювати свої позиції, думка,
вчинки);
- погана здатність до подолання проблем
і труднощів (в навчальному закладі,
серед
однолітків);
- нездатність до реальної оцінки
дійсності;
- тенденція
"жити у світі ілюзій та фантазій";
- ідеї
переоцінки власної особистості, що змінюються переживанням нікчемності;
- легко
виникаюче почуття розчарування;
- надмірна
пригніченість, особливо при несуттєвих нездужаннях або невдачах;
- надмірна самовпевненість;
- проблеми з визначенням сексуальної
орієнтації;
- складні неоднозначні стосунки з
дорослими, включаючи батьків.
Психологи
відзначають, що суїцидальні спроби і наміри найчастіше виникають у підлітків у
відповідь на систематичне словесне приниження, ігнорування їхніх думок
близькими, обмеження самостійності, у відповідь на конфліктні ситуації,
зловживання алкоголем та іншими наркотичними речовинами, унаслідок притаманних
даному віку сексуальних проблем. Суїциди та замахи, зумовлені психічними
розладами (афективно-шокові та депресивні реакції) найчастіше виникають
унаслідок незаслуженого покарання чи приниження, яке йде від батьків чи друзів,
образи почуття дружби та любові, зради.
