УВАГА! звернутись до психолога із питанням дистанційно можна за цим посиланням:

https://drive.google.com/open?id=1vNmo6DoFG3FLrOFP7bwlwQBuxJQgDqWNCw5h19G7q9Y

Як перетворити карантин у корисне дозвілля. Поради психологів.

Із 12 березня 2020 року в Україні тимчасово обмежується освітній процес та забезпечується дистанційне навчання в закладах загальної та вищої освіти, в мистецьких, спортивних школах, у дитячих садочках міста.

Сам у квартирі – мрія багатьох школярів, вони завжди знайдуть, чим зайнятися, окрім виконання уроків і домашніх обов’язків. Тут і телевізор, і комп’ютер,і планшет., коли дитина залишається вдома сама, вона повинна чітко усвідомити: є речі, яких робити не можна за жодних обставин. 

А саме:

 - Нікому не можна відчиняти дверей, навіть якщо це прийшла сусідка чи подруга мами. Вхідні двері повинні відчиняти лише дорослі. Поясніть дитині, що у всіх близьких є ключі від квартири. 

- Не можна по телефону незнайомим людям розповідати, що вона (дитина) зараз сама вдома, а мама прийде тільки через годину. І взагалі не дозволяйте дитині вступати в тривалі бесіди зі сторонніми. Скажіть дитині, щоб незнайомим людям вона відповідала приблизно так: “Мама зараз дуже зайнята і не може поговорити з вами. Зателефонуйте через годину”. У цьому випадку ви, по-перше, не змушуєте дитину брехати, адже мама справді зайнята. А по-друге, стороннім невтямки, що дитина вдома сама. 

- Не можна нічого кидати з балкона та з вікна. До вікон взагалі краще не підходити і не визирати на вулицю. На вікна краще поставити спеціальні блокуючі засувки, що їх дитина не зможе самостійно відкрити. 

- Не можна гратися з електропобутовими приладами та газовою плитою. - Біля телефону повинен бути список потрібних номерів (ваш мобільний, татів, тітки, бабусі, і т.д.), щоб у разі екстреної необхідності дитина знала, куди їй телефонувати. 

І обов’язково поясніть дитині, в яких випадках треба терміново дзвонити та кликати на допомогу. 

Для підтримання позитивного емоційного стану та змістовного наповнення дозвілля дітей шкільного віку пропонуємо батькам 5 ідей для проведення корисного дозвілля з дітьми:

• Настільні ігри неодмінно мають захопити вашу дитину. Їх варто обирати за віком. Для учнів початкової школи буде цікаво пограти у «ходилки-бродилки з кубиком», для підлітків та старшокласників – монополію та інші ігри, які розвивають логічне мислення. Лото, карти, пазли – теж будуть цікаві для дітей будь-якого віку.

• Заняття для розвитку теж будуть доречні. До цієї категорії можна віднести розмальовки, ліплення з пластиліну. Звичайно ж, такий вид діяльності сприяє розвитку творчих здібностей. А ще можна запропонувати дитині виготовити фотоколаж сім’ї. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім’ї. Таке заняття неодмінно сподобається вашій дитині.

• Хатні справи десятиліття досліджень доводять: якщо дитина виконує обов’язкові хатні справи – це позитивно впливає на навчання, психіку, а також у майбутньому це піде на користь становленню особистості та допоможе адаптуватись до соціального оточення. Згідно з дослідженням Марті Россмана (почесного професора університету Міннесоти), якщо ви з раннього віку привчите свою дитину виконувати хатню роботу, вона почуватиметься самостійною, відповідальною та впевненою в собі людиною. Не потрібно перевантажувати дитину домашніми справами, проте дитина може допомогти батькам вдома. Наприклад, можна доручити: - вологе прибирання в квартирі, пилососити, підмітати та\ або витирати пил; - розкладати і розвішувати по місцях свої речі (чистий одяг вішати в шафу, а брудний відносити в пральну машину або в кошик для брудної білизни); - стежити за станом свого взуття, мити його в разі необхідності, завжди ставити на місце; -поливати квіти; - піклуватися про домашнього улюбленця:, витирати лапи, міняти вміст лотків; - застеляти своє ліжко; - мити посуд і розкладати його.

• Звичайне читання перетворіть у гру. Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни і руками показувати фігури тварин.

• Ведення щоденника. Купіть для дитини гарний блокнот, який застібається на замочок чи закривається на ключик. Їх у продажі є безліч варіантів. Запропонуйте своєму чаду щоденно вести блокнот, записувати туди свої думки та описувати, як минув день. Це допоможе розвивати пам’ять дитини та розвине здатність чітко висловлюватися.

Та головне, НЕ ЗАБУВАЙТЕ основні правила поведінки під час карантину у зв’язку з епідемією грипу:

 1. Намагатись менше ходити в гості, відвідувати громадські місця та

скупчення людей.

 2. Частіше бувайте на свіжому повітрі.

3. Одягатись відповідно до погоди на вулиці та оберігайте себе від переохолодження.

 4. Частіше провітрюйте кімнату.

 5. Завжди мийте руки з милом.

 6. Щоденно їжте свіжі овочі й фрукти — вітаміни посилюють захисні сили організму.

НЕ ПАНІКУЙТЕ!

Що робити, щоб допомогти собі пережити паніку?

Ось кілька порад:

1. Під час епідемії дотримуйтесь рекомендацій ВООЗ.

Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.

2. Намагайтеся не блокувати свої почуття.

Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж.

"Відключити почуття" означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, рано чи пізно почуття дадуть про себе знати, тільки їхня сила може стати деструктивною.

Легалізація негативних емоцій знижує напругу, психіка перестає "викручуватися" від необхідності постійно тримати почуття під замком.

3. Що робити, якщо тривога зашкалює?

Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі.

Завдяки інтернету і соцмережам, події, що відбуваються на іншому кінці планети, сприймаються так, ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності.

Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах.

Оберіть ті джерела інформації, яким довіряєте, і відправте у бан тих, хто розганяє паніку.

4. Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом.

Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з маленькими дітьми.

Турбота про тих, хто від нас залежить – складна фізична і емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ваш сосуд швидко вичерпається, і ви відчуєте емоційне вигорання.

Створіть свій власний щоденний ритуал – займіться тим, що приносить вам задоволення. Спорт, будь-які види творчості, прогулянки, просто відпочинок підійдуть.

Головне – щоб у цей час вас ніхто не чіпав і ви могли розслабитися на самоті.

5. Сон. Фізичні навантаження (так-так!). Регулярна здорова їжа. Задоволення.

Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.

Рекомендації батькам

Рекомендації батькам у ситуаціях,

коли підлітки проявляють суїцидальні тенденції або відчай

• Першим кроком у запобіганні самогубству завжди буває встановлення довірчого

спілкування.

• Батькам слід подолати власний страх перед бесідою з дітьми.

• Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину,

якій можна довіряти.

• Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дозволить встановити

довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі.

• Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире занепокоєння, турбота про дитину.

• Говоріть з дитиною на рівних; не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, бо це може відштовхнути дитину.

• Зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй

розповісти про свої проблеми.

• Якщо ви не знаєте, що казати, не кажіть нічого, просто будьте поруч. Не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові: використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

• Проявляйте щире співчуття та інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, ніж складні.

• Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні проблеми.

• Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не на бік інших людей, які можуть завдати їй болю.

• Дайте можливість вашій дитині знайти власні відповіді, навіть тоді, коли ви вва-

жаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

• Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може змусити вас почуватися без-

порадним, але необхідно пам’ятати, що ваша дитина має знайти власний вихід із

проблемної ситуації.

• Сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість із власним індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами.

• Покажіть, що дитина вам небайдужа, дайте відчути, що вона бажана.

• Діти в стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі, тому іноді дієвішою є невербальна комунікація: жести, до-

тики тощо.

• Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її, тому для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний

прояв співчуття і любові тощо.  Обійміть дитину. Для гарного самопочуття необхідні вісім обіймів на день.

Якщо помічена схильність школяра до самогубства, наступні поради допоможуть змінити ситуацію:

1. Уважно вислухайте підлітка. У стані душевної кризи будь-якого з нас, перш за все, необхідний хтось, хто готовий нас вислухати. Прикладіть всі зусилля, щоб зрозуміти проблему, приховану за словами.

2. Оцініть серйозність намірів і почуттів дитини. Якщо він чи вона вже мають конкретний план самогубства, ситуація гостріша, ніж якщо ці плани розпливчасті і невизначені.

3. Оцініть глибину емоційного кризи. Підліток може відчувати серйозні труднощі, але при цьому не думати про самогубство. Часто людина, що перебуває у стані депресії, раптом починає бурхливу, невтомну діяльність. Така поведінка також може служити підставою для тривоги.

4. Уважно поставтеся до всіх, навіть самих незначних образ і скарг. Не нехтуйте нічим зі сказаного. Він або вона можуть і не давати волю почуттям, приховуючи свої проблеми, але в той же час перебувати в стані глибокої депресії.

5. Не бійтеся прямо запитати, чи не думають він вона про самогубство. Досвід показує, що таке питання рідко приносить шкоду. Часто підліток буває радий можливості відкрито висловити свої проблеми.

Наступні питання та зауваження допоможуть завести розмову про самогубство і визначити ступінь ризику в даній ситуації:

-          Схоже, у тебе щось сталося. Що тебе мучить? (Так можна зав'язати розмову про проблеми підлітка.)

-          Ти думав коли-небудь про самогубство?

-          Яким чином ти збираєшся це зробити? (Це питання допоможе визначити ступінь ризику: чим більш докладно розроблений план, тим вище ймовірність його здійснення).

Для підвищення самооцінки дитини та повернення їй цінності життя

доцільно вживати таких заходів:

• Завжди підкреслюйте все добре та успішне, властиве вашій дитині, – це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру в майбутнє, покращує її стан.

• Не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог до навчання, досягнення певних життєвих цілей тощо.

• Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її справді люблять.

• Сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є, не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти.

• Підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її; знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність.

• Тактовно і розумно підтримуйте всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють

успішність самостійної діяльності.

• Майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї та однолітків, налагодити стосунки з протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

Поведінкові ознаки суїцидальної загрози:

-      будь-які раптові зміни у поведінці і настроях, особливо тих, що віддаляють від близьких  

        людей;

-      схильність до необачних і нерозсудливих вчинків;

-      відвідування лікаря без очевидної необхідності;

-      придбання засобів скоєння суїциду;

-      підведення підсумків, приведення справ до порядку, приготування до  відходу;

-      нехтування зовнішнім виглядом.

-      роздає іншим речі, які мали велике особисте значення для нього;

-      мириться з давніми ворогами;       

-      виявляє порушення уваги із зниженням якості виконуваної роботи;         

-      уникає спілкування з однокласниками;  

-      пропускає шкільні заняття, не виконує домашні завдання;   

-      проявляє роздратованість, стає похмурим, знаходиться в пригніченому стані;

-      нудьгує в ситуаціях, які раніше його захоплювали або цікавили;  

-      зловживає психоактивними речовинами, алкоголем, «зависає» в інтернеті;

-      займається придбанням засобів для здійснення суїциду;

Словесні ознаки суїцидальної поведінки:

-      запевнення у безпорадності і залежності від інших, наполягання н відсутності сенсу життя:

     "Життя нічого не варте";

-     прощання;

-     розмови або жарти щодо бажання померти;

-    повідомлення про конкретний план суїциду : прямо говорити про   смерть: "Я  збираюся

      накласти на себе руки", "Я не можу так далі жити",   непрямо натякати на свій намір: "Я  

      більше не буду ні для кого  проблемою", "Тобі більше не доведеться про мене

      хвилюватися", "Вам буде краще без мене" ;

-     повільна, маловиразна мова;

-     висловлювання самозвинувачень.

           

Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:

-      амбівалентність, подвійність емоцій і почуттів;

-      безпорадність, безнадійність;

-      переживання горя;

-      ознаки депресії; невластива агресія або ненависть до себе: гнів, ворожість;

-      почуття провини або відчуття невдачі, поразки;

-      надмірні побоювання або страхи;

-      почуття власної малозначущості;

-      неуважність, розгубленість.

-   "тунельне бачення" - нездатність побачити інші прийнятні шляхи вирішення проблеми,

      окрім суїциду.

Фактори ризику суїциду:

-          висока конфліктність спілкування;

-          ізоляція підлітка у класі чи групі;

-          несприятливе сімейне оточення;

-          спадковий фактор;

-          неадекватна самооцінка;

-          конфлікт, психотравмуюча ситуація;

-          різка зміна у поведінці;

-          асоціальний спосіб життя;

-          егоцентризм;

-          втрата членів сім'ї, погані стосунки.

Психологи вважають, що деякі риси особистості юної людини також можуть бути пов'язані із суїцидальною поведінкою, зокрема:

-          нестабільність настрою або його надмірна мінливість;

-          агресивна поведінка, злостивість;

-          антисоціальна поведінка;

-          схильність до демонстративної поведінки;

-          високий ступінь імпульсивності, схильність до необдуманого ризику;

-          дратівливість;

-          ригідність мислення (невміння легко відповідно ситуації змінювати свої позиції, думка,

           вчинки);

-          погана здатність до подолання проблем і труднощів (в навчальному  закладі, серед

           однолітків);

-          нездатність до реальної оцінки дійсності;

-         тенденція "жити у світі ілюзій та фантазій";

-         ідеї переоцінки власної особистості, що змінюються переживанням нікчемності;

-         легко виникаюче почуття розчарування;

-         надмірна пригніченість, особливо при несуттєвих нездужаннях або невдачах;

-         надмірна самовпевненість;

-         проблеми з визначенням сексуальної орієнтації;

-         складні неоднозначні стосунки з дорослими, включаючи батьків.

Психологи відзначають, що суїцидальні спроби і наміри найчастіше виникають у підлітків у відповідь на систематичне словесне приниження, ігнорування їхніх думок близькими, обмеження самостійності, у відповідь на конфліктні ситуації, зловживання алкоголем та іншими наркотичними речовинами, унаслідок притаманних даному віку сексуальних проблем. Суїциди та замахи, зумовлені психічними розладами (афективно-шокові та депресивні реакції) найчастіше виникають унаслідок незаслуженого покарання чи приниження, яке йде від батьків чи друзів, образи почуття дружби та любові, зради.

"Той, у кого в душі світить сонце, бачитиме сонце навіть в найпохмуріший день".© : Вчителям

"Той, у кого в душі світить сонце, бачитиме сонце навіть в найпохмуріший день".© : Вчителям:                                 ПРОФІЛАКТИКА ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ Чи знайомий вам стан, коли несподівано відчуваєш себе дуже стомленим,...